Я є лиш тут, між смертю і життям злощасним,
і виходу шукать немає сил.
Як добре - десь є ти і ти не гаснеш,
літаєш вільно, хоч і без крил. Десь двоє нас. Блукаємо по світу,
шукаємо чогось, не знаючи себе.
Женусь за ароматом папороті квіту,
і…може там знайду тебе? Є лиш примара щастя непрозора,
переді мною ще ніколи не з’являвся ти.
І губиться мій крик в безмежжі неозорім,
й з нізвідки мовчки йдуть твої листи. Я є лише в твоїх таємних снах чудових,
де мрії папороттю пахнуть і цвітуть.
З тобою разом на листочках паперових…
Як жаль, що тут…Що тільки тут…
| 
