Саме під такою назвою відбулася вистава в суботу, 24 лютого, в драматичному театрі імені Тараса Шевченка. Особисто я давненько не був вже в театрі на виставі, останній раз десь аж влітку 2006 року. Але бажання відвідати цей заклад окультурення було завжди, але через зайнятість чи відсутність напарниці, приходилося мені відкладати візити до найкращого волинського театру до кращих часів. Але чудо не заставило на себе довго чекати! Як виявляється не один я „божевільний” з нашого сайту полюбляю споглядання театральних дій. Як виявилося ще однією шанувальницею театрального мистецтва є наша форумчанка Вафелька. Першочергово нами був запланований візит на неділю виставу „Три грошова опера”, але за спільною згодою ми пішли на більш інтригуючи, як можна судити з назви „Дерева помирають стоячи”. При повному параді і обмундируванні, щоб не опозорити наш веб-ресурс, а бути галантними його представниками ми ввійшли під ручку до просторого і затишного залу драмтеатру. За кілька хвилин він майже вщерть був заповнений зацікавленими глядачами. Якщо коли більше ходили до театру похизуватися один перед одним бо більше не було де, то тепер ходять до театру справді щоб подивитися виставу. А щоб похизуватися зараз ходять на дискотеки і по барах, намагаючись випити і згризти більше ніж сусіди, щоб потім зранку пославшись на „легку втому” голови розказувати про вчорашні достаянія –кількість випитої на брата міцненької горілочки. Хоча деколи це теж корисна річ! :))) Але у всьому треба знати міру Споглядати театральне дійство, згадавши не злим – тихим словом нашого адміна, ми вирішили з висоти соколиного польоту, себто з балкону. Хоча на вибір ще були місця в ложі і досить не погані. Просто нам бардзо необхідно було трішки усамітнитися, адже ми як завжди ходимо не з пустими руками! Цього разу нашою провізією завдяки особистим старанням солоденької Вафельки було справжнісіньке італійське Мартіні, яке ми раз по раз попивали, аби не задубнути в „теплому приміщенні” адже зараз про культуру в нашій державі мало дбають і дивно, що там всередині ще доволі пристойно все виглядає. Якось дивно почалася вистава, незрозумілі персонажі металися зі сторони в сторону і не лише ми не могли вдути про що мова, виникали здогади, що на сцені пробували зімпровізувати щось схоже на дурдом. А, як виявилося пізніше це була організація, яка намагалася ощасливлювати людей. Цікавий сюжет геть не попсовий особисто нас удвох заінтригував. І ми намагалися вгадати подальше його розгортання. Звісно багаторічний досвід, побачені вистави, перечитані і переглянуті фільми дали багато варіацій в наших мудрих головах, але достеменно вгадати нам все-таки не вдалося! Хоч в нас були теж прикольні, хоч і трішки жорстокі і не передбачувані варіації. Не могли „не відзначитися” в театрі і ми! Я мав з собою фотоапарат і вирішив записати невеличкий відео ролик для себе на згадку, який згодом трішки приголомшив публіку і навіть самих артистів. Один з головних героїв почав „сказочнічати” про свої походеньки і його вигадана дружина сказала „Ой, Маурісіо так любить перебільшувати!”. Записавши ролик я вирішив тихо собі переглянути в цей момент на сцені і в залі запанувала тиша і коли той самий герой мав далі продовжувати розказувати ще одну побрехеньку я включив „Ой, Маурісіо так любить перебільшувати!”. На диво завдяки відмінній акустиці це почуло багато людей і сміх покотився театром! Пропустивши, мабуть, свій текст актор вдало викритувся і далі до кінця вистава вже йшла без ексцесів. Здавалося б прості речі розповідалося на сцені драмтеатру, але особисто мене заінтригувала ситуація і багато фраз героїв були справді влучними. Наприклад, щоб любити людині не обов’язково бути поруч, і не обов’язково бути самій коханою. Люб’яче серце відразу помітно. Любов приходить до нас не жданно і негадано до того, до кого навіть не сподівався і тоді, коли її найменше очікуєш. Ось і я думаю справді ми деколи жаліємося, що любов така сяка, що вона не справедлива, що вона не взаємна, що не можна бути на сто відсотків щирими і казати про свої почуття! В цьому звісно я доля істини, але вона дуже мала. Просто якщо людина сама нікого не любить, якщо вона вигадує почуття великої любові на порожньому місці, якщо вона будує ілюзії, суб’єктивно оцінює реальність і сама знущається з почуттів інших людей вона тоді і сама не зможе відчути цього блаженства – ЛЮБОВІ, доки сама не зміниться. Просто полюбіть щиро, вірно, палко, безкорисливо і ви зрозумієте мої слова! Почуттями не можна гратися, бо в будь-якому разі не правдивість приносить тільки біль у наші серця, а все колись вертається! Чиніть з людьми так, як би і вам хотілося, щоб чинили з вами. Вмійте прощати і ніколи не ставте своє я, навіть, коли ви праві вище за інших людей. Докажіть, що ви справді людина розумна і можете керуватися не лише тваринними інстинктами, а в вас є велика іскорка справжньої людини! Цініть людей, які люблять вас! Бо ми завжди кидаємось до тих, хто нас ненавидить, використовує і принижує, і чинимо так само з тими хто до нас ставиться ПО-ЛЮДСЬКИ! Щиро Ваш, Anri.
P.S. Наступний раз до театру я завітаю швидше ніж через пів року! А ви?
Знаєте., наш театр за останні 5 років дуже змінився. І хочу сказати, в кращу сторону. Мені дуже подобаються останні вистави, чого варта лише одна "Дуже Проста історія". Супер! Сам бачила двічі і всім друзям радига, навіть подруга з Києва оцінила. Такщо театр не стоїть на місці, а розвивається, тому наша присутність там більше, ніж необхідна.
Варто зазначити, що аудиторія помолодшала, думаю, акторам приємно, коли у залі багато молоді, бо свідчить це про актуальність тем, які вони піднімають на сцені драмтеатру.
Дерева вмирають стоячи, Лягає зів’яла трава, О як же, буває, боляче Ранять брехливі слова. Воно ніби все й на краще, То все для благої мети. Не обманюй мене нізащо, Краще кулю у лоб пусти.
Народ, ДЯКУЮ за теплі слова на адресу мого колективу. Ходіть частіше на вистави. Волинський театр дійсно в останні роки дуже "піднявся". Anri, а "Тригрошова опера" не менш цікава. Нехай вас не лякає слово "опера". Просто прийдіть і подивіться:) До речі, наступна "опера" - 25-го березня. Приходьте.
Хто з нами наступного разу мандрує окультурнюватися?