В 23.31 вперше за кілька днів задзвонив телефон. Вона ще мить думала, чи варто зняти трубку, але потім все ж натисла
клавішу гучномовця.
- Слухаю, - Адка сама не впізнала свого власного голосу, таким сиплим він був. Безліч викуренних сигарет зробили свою
карну справу.
- Привіт! Я тут дзвоню… може зустрінемося?
- Може.
- Тоді чекаю тебе завтра зранку у себе, - по кімнаті полетіли короткі гудки.
Адка підійшла до вікна, відкрила квартирку і, затиснувши в губах чергову сигарету, клацнула запальничкою. Потім довго
стояла, дивлячись inside, на мокру вулицю.
Колись вона хотіла жити в часи Радянського Союзу. Одягатися у світлі сукенки, зав’язувати волосся у кінський хвіст (чому
саме у кінський хвіст, вона не знала – просто хотілося і все) і вчити інтеграли. Замість того вона мала місце на другому
курсі журфаку, коротке розкуйоджене волосся незрозумілого кольору і регулярні напади нервового зриву. А ще вона мала
чоловіків. Іноді – по дві штуки за ніч.
Трава закінчилась ще вчора, а купити ще не було грошей. Може, якщо і були б, вона тоді змогла не поїхати б на інший кінець
міста, щоб знову влаштувати траходром на старенькому дивані, а потім, стоячи на кухні в одних капцях, готувати йому суп.
Подумати тільки – готувати суп, тоді як єдине, на що вистачало її терпіння у власній кухні – це залити окропом вермішель
швидкого приготування.
Адка нервово курила, видихаючи дим у відчинену квартирку і прораховуючи сценарій завтрашнього дня – встигне вона поїхати в
редакцію за черговим гонораром (щоб витратити на траву, оплату інтернету і на щось пожерти) чи знову треба буде бігти на
останню маршрутку, бо грошей на таксі не вистачило б, і не в його правилах було платити за жінок. І не в її правилах було
дозволяти платити за себе.
Коли за кілька хвилин телефон задзвонив знову, Адка також якусь мить вагалася, чи варто взагалі виказувати свою
присутність у цьому вимірі. Але слухавку взяла і правильно зробила – її фінансові проблеми і перспектива самотньої ночі
були швидко анульовані – принаймні, на деякий час.

Вже за годину сидячи за столом затишного ресторанчику, Адка з-під вій розглядала спонсора, благовісника і коханця на цю
ніч. В таких випадках кажуть – “три в одному” або “пощастило”. Або просто мовчать, щоб не заробити по голові важким тупим
предметом. Велика Людина з числа директорів тих фірм, що на повну шахраюють на ринку фінансових послуг, обираючи чесних
піплів. Для підлеглих – Андрій Ігоревич, для неї – просто Андя.
“Благовісник”, на щастя, не помічав її поглядів, бо вже на повну перезирався з якоюсь білявою шльондрою з числа тих, що
завжди шукають собі пригод на голову, а водночас і на інші випираючі частини свого підкачаного у спортзалі та силіконом
тіла.
- Гей, гарні цицькі, авжеж? – спитала Адка, знаючи вже наперед, чим це все закінчиться.
- Непогані.
- То чого ти сидиш? Клич її до нас!
Вже за кілька хвилин вони загрузилися в новенький “Фольсваген” і плавно перемістилися у стрип-бар на сусідній вулиці.
Білявочка була вже напідпитку і тому відразу повідомила, що звуть її Аллою, вона студентка юрфаку (з тих, у кого батечка –
політик, а мати – така собі домогосподарочка в халатику від “Діор” – вирішила Адка).
Незважаючи на своє біляве волосся і пласке сприйнятя світу, дурепою Алла не була, тому ще в машині вже встигла залізти
Адці під блузку. Адка, власне, не протестувала – ніякої різниці в тому, з ким їй доведеться спати цього разу і хто принесе
каву в ліжко зранку, вона не відчувала.
Далі, здається, все пішло, як завжди – кілька коктейлів, потім під час виступу одного з стриптизерів Адка полізла, як
зазвичай, на сцену, і секьюріті намагалися повернути її за столик, делікатно взявши під руки, і вона відбивалася, посилаючи
всіх на веселих три букви, водночас відбиваючись туфлею, а потім запустила у бармена напівпустим бокалом з черговим
коктейлем, супроводжуючи це сакральне (принаймні, для неї) дійство своїм коронним “Фак ю!!!”
Потім вона майже нічого не пам’ятала, окрім фрагментів, що калейдоскопом прокручувалися в її хворій обкуреній свідомості.
Коли десь посеред ночі Алла ще раз вирішила здобити Анді мінєт, але їй стало погано і вона вивернула всі коктейлі
прямісінько на Андіне хазяйство, а потім, коли Адка намагалася напоїти її якимись ліками від проносу, рази три втрачала
свідомість. Тому, коли гостя нарешті заснула, сил вже не було, і вони обмежились швидким сексом прямо на кухонному столі,
а потім, викуривши пару цигарок трави, Адка викликала таксі зі свого мобільного і поїхала додому. По дорозі довелося
зупинити машину і вискочити у нічний супермаркет для того, щоб купити сигарети, пляшку білого напівсухого і велику плитку
білого шоколаду – на більше рідних грошей не вистачило, а обмінник був зачинений. Андя все-таки засунув їй в сумочку
вісімсот баксів – “на кишенькові витрати”, пояснив він.
Потім їй дуже хотілося пісяти і вона ледве-ледве дотерпіла до туалету, хоча, напевне, ще ніхто не піднімався на п’ятий
поверх з такою швидкістю. Сил вистачило тільки на те, щоб прийняти душ, дійти до ліжка і впасти прямо на покривало.
-Ніколи більше не буду напиватися, як свиня, - була її остання думка перед тим, як Адка остаточно занурилася у світ
сновидінь.

“Я живу у стані вічних місячних, а потім житиму у стані вічного клімаксу. Від думок про це хочеться втопитися у тарілці з
супом, але тільки за умови, що суп буде гречаним. В мене не буде часу на дитину, бо я остаточно споганю своє здоров’я вже
за кілька місяців. В мене не буде часу на чоловіка, бо я занадто велика сука, щоб готувати борщ і прати йому шкарпетки. Моє
тіло хоче їсти, спати, курити і трахатися – більше йому майже нічого не треба. Тому я відкинусь на якомусь попсовому
концерті, якщо доживу до двадцяти. Хотілося б вірити.”

Обговорити на форумі...