Ернесто Гевара Лінч де ла Сарна народився 14 червня 1928 року в аргентинському місті Росаріо. Батьки його були людьми середнього достатку: батько, Ернесто Гевара Лінч, ірландського походження, працював інженером по цивільній спеціальності, а мати, Селія де ла Сарна, мала іспанські корені. Ернесто був самим старшим з п'яти дітей, вихованих в цій сім'ї, яку відрізняла схильність до ліберальних думок і переконань. Прізвисько «Че» («друг», «товариш»), він одержав після того, як познайомився в Мексиці з Фіделем Кастро, що готував загін для висадки на Кубу. До історії він увійшов саме як Че Гевара. Че Гевара народився в цілком забезпеченій сім'ї, проте це не перешкодило йому стати полум'яним революціонером.

Мріючи про соціалістичний світ, Че Гевара став одним з керівників кубинської революції і допоміг прийти до влади Фіделю Кастро. Ходили чутки про те, що після скидання режиму Батісти відношення між Че Геварой і Фіделем Кастро стали стрімко погіршуватися.

Як переможець революційно-визвольної війни на Кубі, Че Гевара щиро вірив в перемогу комунізму у всьому світі, вважаючи його більш прогресивним, ніж капіталізм. Проте те, що на початку 60-х р. несподівано для цього «лицаря світової революції» виявилося на Кубі - різке зростання числа урядовців, безмірне збільшення апарату управління, хабарництво серед загартованих бійців Сьерра-Маестра - серйозно стурбувало Че. Мабуть, він все ще не втратив віру в успіх революції. Команданте замислюється над тим, як зменшити вплив негативних чинників на життя суспільства. Вихід йому бачиться в розширенні соціального конфлікту, в підключенні до нього нових країн і регіонів, страждаючих від «недорозвиненого капіталізму».

Латиноамериканська революція - таку мету ставить перед собою Че. Ради неї він залишає в Гавані друзів, соратників, сім'ю. Він був упевнений в тому, що континент готовий до повторення кубинського досвіду озброєної боротьби в набагато більшому масштабі. Перемога поліпшила б міжнародне положення Куби і ослабила позиції США. І ще романтик Ернесто вважав, що починати все повинна людина, і в теорії, і на практиці знаючий партизанську війну. Кращої кандидатури, ніж він сам, у нього не було.

Після 14 березня 1965 р. Че зникає з політичної арени. Преса будувала припущення: «Че смертельно хворий; Че біг з Куби, продавши за 10 млн доларів військові секрети Гавани; Че виїхав до Китаю...». Насправді Ернесто Че Гевара, залишивши державні і партійні пости, відмовившися від військового звання і кубинського громадянства, знов узяв в руки карабін. За деякими відомостями, в 1965 р. Че воював в колишньому бельгійському Конго, підтримавши прихильників убитого прем'єр-міністра Патріса Лумумби. Можливо, він таємно побував в Домініканській Республіці, у В'єтнамі або десь ще. Знов його слід виявляється в листопаді 1966 р. в Болівії.

Увечері 7 листопаду 1966 р. Че Гевара (в Болівії він називає себе Рамоном) робить перший запис в щоденнику, який потім веде день за днем протягом 11 місяців, аж до останнього бою. Цей щоденник - дзеркало героїчного і трагічного маршруту його команди: залякані селяни, агенти спецслужб, що нишпорили в окрузі, сутички з великими силами карателів, кинутими урядом на боротьбу з партизанським рухом, загибель товаришів, зраду одних і боязкість інших... Болівійська експедиція стає останнім епізодом життя Че. Втрачаючи бійців, загін Че Гевари в жовтні 1967 р. потрапив в засідку. Поранений Че захоплений в полон. Наступного дня він і двоє його товаришів були розстріляно в приміщенні школи в селі Ла-Ігера.

Че Гевара залишився в історії «останнім революціонером XX століття».

Щоденник Ернесто Че Гевари. 7 жовтня 1967 р.
«одинадцять місяців з дня нашої появи в Ньюкауасу виконалося без жодних ускладнень, майже ідилічно. Все було тихо до пів на першу, коли в ущелины, в якій ми розбили табір, з'явилася стара, що пасла своїх кіз... Вона нічого виразного про солдатів не сказала, відповідаючи на всі наші питання, що ні про що не знає, що вона давно вже в цих місцях не з'являлася... Старій дали 50 песо і сказали, щоб вона нікому ні слова про нас не говорила. Але ми мало сподіваємося на те, що вона стримає свою обіцянку...
Армія передала дивне повідомлення про те, що в Серрано розташувалося 250 солдатів, що перегороджують шлях оточеним 37 партизанам, і що ми знаходимося між річками Асеро і Оро...»

На цьому записі, який був зроблений між 2 і 4 годинами ранку 8 жовтня, обривається болівійський щоденник Ернесто Че Гевари...