Людина

“Усе, усе, я – не людина!

Немає прощення, ні сили,

Немає щастя на Землі.

Нема добра у серці в мене

Та я живу з гріхом своїм.

І прокажу слова до тебе

І знову щиро помилюсь

Можливо не моя потреба...

В чужій душі я утоплюсь!

-Не говори мені нічого. Я й так

Все знаю. Не треба мучитись,

Ні плакать, я всеодно тебе

люблю. Люблю за силу, ум

і чесність. Люблю за очі, губи,вії...

Люблю і край, ти вже прости...

-За силу, де силу бачиш? У мені?

Я все життя себе борола, і так

змінитится хотіла, та не змогла

я...

-пробач. Щодня ти була інша:

одного-сміла, іншого –вразлива

Й щодня прекрасна, ніжна і красива,

Щодня-нова, оновлена народжена дитина.

-О! Я страждала! І мучилась,

І каялась...Так хотіла бути

Особлива, і врешті – серед натовпу

Згубилась.

-Я відшукав тебе, бо ти- взірець.

Твоє життя – то є таке енергетичне

Джерело:тебе можна черпати,

Тобою можна існувати, тебе потрібно

Цінувати.

-І чим така я особлива? Я заздрісна,

брехлива, а серце моє – не моє!

Життя давно уже згубила.

-Ти є душа жива, мрійлива, емоційна.

Ти плачеш, коли треба, ти смієшся,

Як є сила.

Ти живеш, не мертва, не химера!

Ти не впадеш коли спіткнешся,

Ти гордо щиро усміхнешся!