Коктейль

Зранку просинаюсь у зім'ятому ліжку. Йду до кухні – готувати коктейль. Не дуже смачний, не досить популярний, але тепер такий невід'ємний. Наче частина мого розпеченого розуму, наче залізне кільце, що кожного дня не дає розлетітись моєму мозку в різні боки.
Тоненькими скибками нарізаю гіркі здогадки. Кладу їх на дно першими. Всього дві чи три. Не більше. Навіть однієї інколи буває достатньо, для досягнення потрібного ефекту.
Гострим ножем знімаю шкіру з розлуки. Це слово “Прощавай”. Самий стрижень, сама родзинка коктейлю. Різкий, кислуватий смак пронизує до глибини зболілого серця.
Настає черга болю. Хм, біль... ллю від душі. Ну... досить велика, але не смертельна доза. Якраз для мене. Завдяки йому коктейль набуває такої шокуючої міцності.
Жоден біль не п'ється без сліз. Невід'ємна солона частина, покликана розбавити попередній компонент, щоб не було так міцно, щоб зовсім не збожеволіти від нещадних градусів.
Кілька крапель пустоти смаку не додають. Пустота – вона ніяка. Але колір! Неповторний чорний колір коктейлю забезпечений.
І під самий кінець у цю вогняну суміш відчутті я кладу солодку вишню любові. Знаю, вона не врятує від гіркоти здогадок, не розчинить кислу шкіру розлуки, не позбавить болю і сліз. Навіть чорний колір пустоти їй не здолати. Але вона не тоне у цій скляній безодні, вона тримається на поверхні і буде першою, хто торкнеться моїх губ, мого горла, а зрештою, і моєї душі. Кожен день вона першою прийматиме на себе страшні складові мого напою. І поки запас цих стиглих вишень не закінчиться – я буду жити!...

Похорон синього птаха

Як крається моє серце...
Як би ви знали як крається моє серце!
Кожний день, кожну мить на струнах душі лунає мелодія похорону. Це похорон моїх почуттів.
Не так давно я несміливо піднімала келих за прощання з печаллю... А тепер... Я на цвинтарі любові. Ховаю свого синього птаха.
Як би ви бачили – як він помирав! Я просила для нього миттєвої, легкої смерті. Занадто світлим, співучим, радісним він був, щоб довго мучитись. Але ні... Не судилось. Доля вирішила пограти зі слабкою довірливою пташкою.
Спочатку стих його спів. Такий дзвінкий, різнобарвний, здатний сколивати найчерствіше серце, в одну довгу чорну мить він став тихим і жалібним, не здатним навіть докричатись до небес...
Потім ослабли його крила. О. яке ж чарівне, синє, гладке було його пір'я! Коли він, мов ненароком, на льоту торкався ним щоки – жити хотілось! Невимовна енергія заповнювала кожну мить існування! Єдине бажання – закрити очі і бігти, бігти чим скоріш тепли літнім лугом, босоніж, розкинувши руки, наче й сама стала птахою, і сміятись! Сміятись тим самим легким, дзвінким дитячим сміхом, що здатен розтопити будь-яку кригу!
Його очі... Ніколи не забуду його сині очі, розумні, глибокі, значно глибші за всі світові океани. Здається, в них крилась вся сутність людська, весь сенс існування, вся радість і біль людства. Скільки суму, печалі та водночас ніжності і доброти було в тих пташиних очах! Та тепер в них застиг крик, мольба про допомогу, якої ніхто не здатен надати... Ніхто і ні що крім люблячого серця.
Пам'ятаю його тепле тільце в себе на долонях... Важке дихання, бісерну сльозу в бездонних очах... Мої сльози, що так рясно змочували сині крила. Мої слова. Останні втішні слова, що ніяк не могли спасти бідолашну тварину, але може хоч на крихту полегшили її останню хвилину... Пам'ятаю... Страшно...І ось я підіймаю келих вина – я вшановую пам'ять мого серця, мого синього птаха, що так довго чекав можливості розправити крила. І він їх розправив, він вилетів на свободу і заспівав. І від цього співу піднялись трави, запахли квіти, задзюркотів струмок і навіть небо посміхнулось. Але платою за цю єдину солодку мить вільного польоту стала жорстока раптова смерть.
Бережіть своїх синіх птахів. Не примушуйте їх сидіти у тісних темних клітках, не ламайте їх крила, не позбавляйте голосу. І тоді вам ніколи не доведеться прийти на цвинтар любові...

Размышления о сексе

Просто слово из четырех букв, непроизвольно заставляющее нас думать о себе. Думать везде и всюду, независимо от возраста, социального статуса, образованности, наличия или отсутствия интеллекта. В меру своей распущенности или целомудренности, одержимости или фригидности, жизненных приоритетов или полного пофигизма, порядочности или пошлости, любви или ненависти.

Слово, имеющее десятки граней и подтекстов, способное приносить удовольствие и причинять боль. Хамелеон. Палка о двух концах…

Секс…
Угрожающе шуршит по тротуару чьей-то тенью, ветром перекатывается в листве деревьев, вдоль пустынной улицы. Гулкой перепуганной дробью летит на каблуках, спешащей в ночь девушки. Четким стуком рождается из под туфлей идущей вслед черной фигуры.

Секс…
Приторной, запретной конфеткой лежит за щекой девченки-старшекласницы. Завораживающим шепотом раздается в тесной курилке позади школы. Солнечным зайцем блестит в неумело, первый раз, по взрослому накрашенных глазах.

Секс…
Размокшими чипсами захлебывается в бутылке недопитого пива. Позорными следами остается в вонючих кабинках общественных туалетов. Грязной монетой перекатывается по паркету пыльного танцпола, пинаемый ногами пьяных подростков.

Секс…
Тонкой струной звенит в полумраке комнаты, кружась дымком ароматных палочек и сигарет Slim. Легкой кислинкой купается в бокале терпкого сухого вина. Вязким поцелуем томится на алых губах. Хрупким кружевом разбегается по белью. Мерцающими искрами играет на матовой коже.

Секс…
Дикой кошкой разгуливает по штопаным чулкам дешевых шлюх. Жирным слизняком нагло скользит по надорванным разрезам коротких юбок. Резким сквозняком продувает названную цену.

Секс…
Огненным цветком рождается в одиночестве. Бессовестным током пронизывает тело, при виде примитивных постельных сцен по телевизору. Неуловимой змеей вьется в складках одеяла и стопках вышитых подушечек.

Секс…
Девятым валом рождается в блуждающем взгляде старого маньяка. Каплей крови пробегает по лезвию бритвы. Острым ножом лежит в старом, потрепанном саквояже.

Четыре буквы, смысл и важность которых каждый выбирает для себя…

Обговорити на форумі...