Я ридав через те, що у мене немає взуття,
поки не побачив людину, в якої немає ніг...

Кожен з нас проживає в принципі досить однакове життя. Ми народжуємось, ходимо в дитячий садочок, далі школа, ВУЗ, робота, сім’я, пенсія, ну і..........
В принципі те саме можна сказати про героя цієї статті. Наче звичайний хлопець з Луцька, життя якого розвивалось за описаним вище сценарієм. Проте ця людина дещо відрізняється від інших в першу чергу своїми здобутками. Ось його коротенька біографія:

1979 - народився у місті Луцьку;
1997 - закінчив загальносвітню школу;
2000 - поступив до Волинського державного універсиету на економічний факультет,
спеціальність облік і аудит;
2006 - отримав диплом магістра з відзнакою.
2003 – 2004 - виходив до фіналу конкурсу "Студент року" в номінації "Комп'ютерний геній" за розробку програми "Фінансист".
Зараз працює програмістом на одній з луцьких фірм (професія про яку він все життя мріяв, і до якої прагнув). Захоплюється тривимірним моделюванням, та має ще кілька захоплень.

І я вже бачу здивовані обличча людей, що скажуть: “Та що ж тут визначного? Звичайний пацан, просто розумніший трохи за інших. Звичайне життя.”.
Так, звісно, “Звичайне життя.” Але у біографії недостає лише одного маленького пунктику:

1994 - трапився нещасний випадок, внаслідок якого отримав травму шийного віддлу хребта.

Від нас із вами він відрізняється лише тим, що його тіло не слухається мозку. Свої програми він набирає за допомогою двох паличок обмотаних ватою та сидячи в інвалідному візку. Тільки не вздумайте його жаліти. Гадаю він образився б на це. Тта й не потрібна йому жалість.
Я не буду називати цю людину, бо вона лише приклад. Приклад людини, що не скиглить, що їй чогось бракує і хтось їй щось повинен дати. Не жаліється, що її держава ображає. Не сидить з протягнутою рукою. Не вісить тупо на шиї. Це приклад людини, що живе, розвивається, дивує, мислить, приносить користь, ставить перед собою цілі та досягає їх. Це Справжня Людина з великої літери.
Той хто назве цю людину інвалідом буде дуже неправий. Інваліди це ті, хто маючи здорові тіла та мозок просто морально та фізично розкладаються. Інваліди - вмирають ще за життя, ніби і не жили ніколи. Інваліди - критикують чистоту міста, хоча самі нездатні донести огризок до найближчого смітника. Інваліди - заливають морди спиртним, та критикують уряд в компанії таких само невдах, задовольняючись тим, що вони такі не одні. Інваліди - програють зарплати в лохотронах та скаржаться на якість життя і хронічну відсутність грошей. Інваліди - ставлять себе на місце жертви замість того, щоб повірити в себе та перемогти.

Ну от... Хотів просто біографію написати, а получилось щось зовсім інше. Але якщо прочитавши це, хоч один “інвалід” замислиться та зробить хоч один маленький вчинок Справжньої Людини, то може це і не погано.

Обговорити на форумі...